Скільки сподівань, надій на краще було пов’язано з будівництвом філіалу Київського шиферного заводу на території нашого села у ясногородців, та й не тільки у них, а й у мешканців навколишніх сіл. 
На його будівництво було відведено чи не найкращі землі Ясногородки. Там, де височать будівлі шиферного заводу, були маєтки пана Шабанова. Пізніше – будівлі колгоспу ім.1 Травня. До цього часу на цій території знаходяться залишки колгоспного льоху та будинку, в якому було розміщено дитячі ясла. Тут же були будівлі колгоспної комори, млин, конюшні. Чого тут тільки не було!
Дзюбенко Віталій Петрович, директор Київського шиферного заводу, вирішив переорганізувати завод під виготовлення дерев’яних дверей. У Києві в цей час (це були 80-ті роки) в будинках були неякісні двері. Двері з фанери, тирсокартону. А які ще можна було використовувати при відбудові повоєнного Києва? І от настали кращі часи. Дзюбенко приступив до реставрації фасадних дверей житлових будинків на площі Толстого в місті Києві. Потім було багато замовлень: робити інтер’єри посольства Азербайджана, Верховної Ради. І от виникла необхідність у приміщенні для підготовки деревини. Його вирішили побудувати в Ясногородці. Нестатку бажаючих працювати не було. Сільська рада села і адміністрація заводу пообіцяли кожному працівнику виділити землю у розмірі 0,25 га під забудову, допомогти у будівництві будинків та гідну заробітну платню. Так вздовж шосейної дороги було поділено ясногородську землю на смуги по 0,25 га, на кожній ділянці було вирито котлован для побудови нульового циклу будинку для працюючих на шиферному заводі. Але на цьому все скінчилось. Деякі працівники кілька років тримали цю землю, обробляючи її, висаджували городину. Потім було рішення сільської ради про відміну рішення про виділення землі під забудову у розмірі 0,25 га. Відбувся новий переділ землі, в результаті якого власникам нових земельних наділів стали інші особи. А котловани залишились, нагадуючи про минуле. Про ті часи сподівань на щасливе майбутнє нагадує ясногородцям ще одна споруда. Ясногородці називають її «офіс». Мабуть, у тому розкішному будинку планували розмістити офіс шиферного заводу, а можливо, таку назву він дістав від своїх розмірів і небаченої краси. Хто зна…
Отже, будівництво філіалу Київського шиферного заводу почалося. Планувалось тут розпилювати і сушити деревину для виготовлення дверей та віконних рам. Було побудовано пилораму для розпилювання деревини, сушильні камери для сушки дошки, великий цех для складання готової дошки. Дерево-кругляк заготовляли в Ясногороському лісі, частину – привозили з Росії.
Планувалось побудувати інструментальні майстерні, пошту, буфет, роздягальню, басейн, сауну… І поруч планувалось побудувати такий само цех. До речі, у місті Сімферополі в цей час велося будівництво філіалу Київського шиферного заводу з таким же призначенням, як і в Ясногородці. А ще входило у плани керівництва розробка торф’яників, на які багата ясногородська земля, робити з торфу брикети для тепличних потреб, відправляти їх в Болгарію, там би висаджували в них квіти і відправляли розсаду квітів на експорт. Можливо, й нам!
Будівельники приїжджали з Києва, Катюжанки, навколишніх сіл. Гордістю будівництва був баштовий кран, яким керувала випускниця Ясногродської школи Палиця Ірина. Отрошенко Василь Миколайович склив вікна у новобудові. Приміщення радгоспного льоху хотіли пристосувати під гараж: зняли землю з нього, але від сирості стіни були зруйновані, хоч і були викладені з гарної міцної цегли. До речі, місцеві жителі використовують її для будівництва печей у власних оселях й доси. Напередодні розпаду Радянського Союзу із шиферного заводу утворилось відкрите акціонерне товариство «Азбестдеревскло». Президентом акціонерної компанії став Дзюбенко В.П. Спробуємо зрозуміти:
Азбест – шифер. Отже, компанія продовжувала виготовляти шифер.
Дерево – виготовлення віконних рам і дверей із заготовленої деревини.
Скло – товариство займалось огранкою скла, виготовленням люстр, ваз, посуду.
Багато людей різних професій працювало тут, із різних населених пунктів їздили вони до місця роботи автобусами, машинами. В теперішній час тут працюють патріоти, люди, віддані своїй справі, які починали будівництво. Це Іщук Валентина Платонівна, Палиця Ірина Володимирівна, Смоловик Михайло Григорович. А якщо хтось їздить сюди на роботу, то не на автобусі, а на власному авто. Сьогодні приміщення шиферного заводу в Києві здають в оренду під складські приміщення. А що ж у Ясногородці? Функціонує столярний цех. Проводиться розпилювання й сушка деревини. Все так, як і було задумано, але в не таких масштабах. Частину території здано в оренду. Тут виготовляє піноблоки приватний підприємець Гнідишик Юрій Степанович. Нещодавно він купив хату в Ясногородці, має двох синів і дочку. Діти допомагають батьку вести власний бізнес: донька – бухгалтер, син – шофер на підприємстві.
Відкрите акціонерне товариство «Азбестдеревскло» викупили нещодавно приватники. Директором призначено Гладкого Костянтина Львовича. А навколо території вирує життя: розпочалось будівництво приватних осель. І жити в них будуть не лише працівники ВАТ «Азбестдеревскло».
| 
